Андрій Ревун – учасник клубу любителів астрономії “ТерАстро”, за фахом інженер-будівельник (“Промислове та цивільне будівництво”), за покликанням – фотограф і астропейзажист. Сьогодні розмовляємо з Андрієм про небо, тонкощі підготовки до астрозйомки та потенціал Тернопільщини.

Андрію, знаю про Ваше захоплення астрономією. Коли зацікавилися зоряним небом?

Астрономія цікавила завжди. У дитинстві дуже хотів побачити “падаючу зірку”. Згодом у школі були факультативні уроки астрономії.  У випускних класах, згідно зі шкільною програмою, впродовж року вивчали предмет “Астрономія”. А однієї ночі навіть виходили на спостереження Місяця, дивилися в телескоп-рефрактор. Опісля на деякий період мого життя астрономія відійшла на другий план. Проте, переглядаючи різні фото в інтернеті, почав натрапляти на астропейзажі. Мені стало дуже цікаво спробувати й самому щось таке відзняти. Перші нічні кадри були зроблені в березні 2014 року.

 Відтоді і займаєтеся такою зйомкою?

 Так. Ці світлини я би назвав “фотографіями максимального нерозуміння” того, що ж таке астропейзаж. Тоді я ще не знав про вплив міського освітлення на атмосферу, не розумів, що для хорошого кадру доведеться шукати локації не лише з цікавим пейзажем, а й з необхідним напрямком відносно сторін світу, залежно від пори року та годин зйомки. Виявилося, що є чимало нюансів  для того, щоб зробити гарне фото.
Я почав шукати інформацію в інтернеті, читати різні статті, форуми, за нагоди пробувати фотографувати, аналізувати, що я зробив не так. З часом дійшов до розуміння, що не кожна ясна ніч підходить для зйомки, не в кожну пору року можна отримати однаково гарний результат. Я усвідомив, що в темний час доби положення об’єктів на небосхилі змінюється в різні пори року. Для цього треба знати хоча б приблизно механіку руху Місяця навколо Землі та Землі навколо Сонця.

Збараж (залишки цегляного заводу), серпень 2015 р. Фото Андрія Ревуна.

 Що Вас найбільше вражає під час фотографування нічного неба?

Саме небо. Коли виїжджаю на зйомки, є досить багато часу для споглядання глибин космосу, наскільки дозволяє неозброєне око. Надихає на роздуми… Виникає усвідомлення того, наскільки ми усі пов’язані між собою, майже 8 мільярдів людей на маленькій каменюці, що летить самотньо у безкінечному просторі… У такі хвилини розумієш, яким безглуздим є поділ на “наше” і “ваше”. Наша планета – спільна для всіх. І все, що кожен із нас робить на ній, впливає на всіх інших.

Як відбувається процес зйомки?

Беру обладнання – це камера з ширококутним світлосильним об’єктивом, пульт-інтервалометр, штатив, смартфон з додатком Star Walk… ліхтарик і термос чаю (посміхається – ред.)
Шукаю локацію. Інколи просто трапляється місце і я одразу розумію, що хочу тут зробити нічний пейзаж. Інколи бачу зображення гарної місцини на фотографіях в інтернеті, тоді звертаюсь до Гугл-карт і вже там дивлюся, де це, яка там орієнтація, припускаю, чи можливо буде відзняти астропейзаж і в яку пору року. Тоді обираю вільну від роботи дату і їду, часом виїзди бувають раптовими, незапланованими. Інколи бувають «порожні»  виїзди, оскільки небо може затягнути хмарами. Хоча й це намагаюся моніторити на інтернет-ресурсах для метеорологів із комп’ютерним моделюванням руху повітряних мас, сайтах із нічною супутниковою зйомкою планети, на яких можна побачити ділянки та світимість на Землі, щоб знати зону засвічення атмосфери у вибраному місці.
Характеристики для зйомки астропейзажу добираю довільно залежно від усіх зазначених вище факторів.
Коли збираю сумку з обладнанням, важливою дрібницею є ліхтарик. Використовую для освітлення навколишнього простору при встановленні штативу, камери, приєднання інтервалометра. Ну і, звісно, щоб не перелити чай через вінця горнятка. Ще застосовую ліхтарик як світловий пензлик (технологія, яка використовується при зйомці на великих витримках). Такі фото дуже ефектні.
Із програм для опрацювання  світлин використовую Adobe Camera RAW, Adobe Lightroom, Adobe Photoshop, Adobe After Efect, LightroomTL.  Є й інші програми, тут вже кожен фотограф сам вибирає, яка йому до душі та який інструментарій йому потрібен.

Чумацький Шлях. Табір на полонині, при підйомі із с. Дземброня на г. Вухатий камінь. Фото Андрія Ревуна.

Чи всі астропейзажні зйомки відбувалися у Тернопільській області?

Не всі, але більшість (на даний момент). У мене є декілька фото з поїздки на Бакоту та з Карпат (вид на Верховину, гора Хом’як), це те, що знято поза межами області.

 Непросто фотографувати астропейзаж у регіоні, де кліматичні умови для цього несприятливі: часто хмарно, мало ясних ночей… Як гадаєте, чи є у Тернопільщини потенціал для такої зйомки?

 Думаю,  є. Головне – бажання. Невелика хмарність додає динаміки та відчуття об’єму, особливо у timelapse-зйомці. У нас багато мальовничих місцин і декілька ночей для астропейзажної зйомки можна таки “упіймати”. Усе насправді залежить від великого бажання творити.

Соняхи і Чумацький Шлях. Фото  Андрія Ревуна.

Які Ваші плани на майбутнє?

Надихатися, вдосконалюватися, розширювати географію виїздів на зйомки. Можливо, згодом проводити навчання та ділитися власним досвідом, якщо будуть ті, хто бажає його перейняти.

Андрію, що можете порадити тим, хто хоче спробувати власні сили в астропейзажі?

Діяти, пробувати, аналізувати та ще раз пробувати! Знайти фотографів, роботи яких подобаються та надихають, стежити за їх творчістю, намагатися перейняти досвід, аналізувати, як знімають вони та чим відрізняються їхні фотографії від ваших кадрів. Астропейзаж – хобі для наполегливих. Бажаю усім натхнення, терплячості та наполегливості! ))

Фото Андрія Ревуна.